
Певною мірою країна-спадкоємиця Стародавнього Риму є «законодавцем мод» у вищій освіті. В Італії для іноземців у схемі навчання все ясно і зрозуміло:
- бакалаврат триває 3 роки;
- магістратура найчастіше 2 роки;
- докторантура від 3 років.
Це стандарт для ЄС, що навіть названий на честь Болонського університету.
Основна мова викладання – італійська. Але тут достатньо й англомовних програм на будь-якому рівні здобуття освіти в Італії.
Терміни подання заявок до вузів: з березня до другої половини червня. Точні дати щорічно встановлює італійське Міносвіти.

Якщо абітурієнт вступає після 11 класу навіть із повною середньою освітою, то можуть виникнути певні труднощі, оскільки тут шкільний курс триває 12 років. Якщо у вас він зайняв стільки ж часу, то можете сміливо вступати відразу після школи.
До основних вимог входить:
- гарний середній бал;
- володіння італійською або англійською від В2.
Раніше до приватних вишів можна було навіть не пред’являти сертифікат про володіння мовою при вступі на італомовні програми. Але з 2019 р. всім навчальним закладам «рекомендується» (наказано) проводити мовне тестування очно чи онлайн.
Мінімальний вік вступника – 17 років.
Офіційно навчання у державних вузах безкоштовне на італомовних відділеннях. Але є семестровий збір від 500 – 600 євро. Щорічно він підвищується, оскільки знижуються державні асигнування на освіту.
У приватних університетах ціни звичайні для Європи: від 4000 євро/семестр у бакалавраті та магістратурі.

Необхідні документи для вступу
Навчання в Італії для українців починається зі збору, перекладу та легалізації «паперів»:
- атестат з додатком;
- меддовідки;
- рекомендаційних листів;
- довідок з МО України про академічне право, систему оцінювання (без останньої виписки ви здивуєтеся своєму середньому балу).
Для навчання в Італії після 11 класу, швидше за все, знадобиться свідоцтво про закінчення підготовчої програми або 1 курс університету.
Як вступити до вузу Італії
- вивчити італійську/англійську на В2;
- отримати мовний сертифікат;
- взяти всі довідки, перекласти та легалізувати разом з атестатом та додатком;
- поставити штамп Dichiarazione di Valore в італійському консульстві;
- надіслати онлайн заявку до університету разом із пакетом документів або скористатися послугами італійського диппредставництва;
- дочекатися попереднього зарахування та запрошення;
- забронювати житло;
- отримати студентську візу;
- по прибутті оформити тимчасову посвідку на проживання.
Зверніть увагу, що посольство для відкриття візи часто вимагає договір оренди житла та наявність коштів на рахунку для проживання та навчання у країні.
Задаючи на консультації питання, як вступити до університету Італії, ви повинні пам’ятати, що на деякі факультети йде необмежений прийом іноземних студентів, а на інших виділяється певна квота. Розібратися в цьому без підтримки фахівців буде складно.
Можливість отримання стипендії або гранту
В Італії більшість студентів одержують державну стипендію Borsa di studio. Вона видається щорічно на конкурсній основі тим учням, хто добре навчається та походить із небагатої сім’ї (до 19 тис. євро/рік доходу на 1 члена прізвища).
Є низка університетських незалежних стипендій, а також допомогу надають різноманітні фонди.
Гранти надаються як державою, університетом чи фондом, так і приватними компаніями.
Мінімальний розмір будь-якої матеріальної підтримки від 900 євро/місяць.
Додаткові витрати
Місце у гуртожитку вишу обходиться близько 300 євро на місяць. Оренда кімнати в Мілані чи Римі – від 450 євро, в інших містах можна знайти за 250 євро. Проїзд у студентів пільговий, тож коштує 50-60 євро на місяць. На харчування йде ще 200 євро.
Робота для студентів в Італії
Працювати дозволяється не більше 20 год/тиждень під час навчання та 40 годин/тиж. на канікулах. Влаштуватись можна на неліцензійні види діяльності. На замітку: тут не особливо стежать, чи пропрацювали ви 20 або 25 годин.
Іміграція через навчання
Основна складність для імміграції – високий рівень безробіття. Тому громадянин має привілеї при конкурсі на вакансію. Але випускник вишу Італії має право ще 1 рік залишатися в країні та офіційно працювати, тож шанси є. Судячи зі статистики, зараз володарі італійських дипломів складають левову частку тих, хто отримує ПМП.
Австрія
Південна Корея
Великобританія
Іспанія
Нідерланди

